Сьогодні, коли ми думаємо про блог ми найчастіше уявляємо інстаграм, як ідеальну плтаформу завдяки якої блогерство взагалі набуло масової популярності та навіть стало поширеною професією про яку тепер мріять юнаки.
До алгоритмів, блогерство виглядало нуднішим — по сутті, білий екран та текст. Для тих хто писав про кулінарію чи “лайфстайл” у формат додавались красиві фото. А основний нструмент діджітал маркетингу був єдиним — розсилка імейлом. До масового застосування соц мереж, англомовних блогів такого формату було мільйони. Згодом вони теж перетворились на професію, з більш формальним підходом до написання текстів та поширення контенту задля монетезації.
З популіризацією соц мереж останнє дисятеліття відбуваються дебати відносно того, чи блогінг, у письмовому форматі, офіційно вимер. Статистика всиляяє трішки оптимізму, особливо для тих, хто хоче розпочати цю справу. За даними Blog Herald (так, темі блогінгу навіть присвячене ціле видання), у 2026му році налічено 600 мільйонів блогів по усьому світу – це 31.6% з усіх сайтів що взагалі сьогодні існують.
Отож мій підсумок — блогінг не вимер, він просто змінивсся. Зараз стає досить популярним новий формат для онлайн публікацій, який називається “цифрове садівництио” (в перекладі з англійської Digital Gardening). Це новий формат для письма онлайн, який повертається до первинних цілей – писати щиро та спонтанно в першу чергу для себе з метою побудови бібліотеки своїх ідей. Це щось між щоденником, записною книгою, та блогом. Незавершені думки та неідеально прописані речення тут вітаються.
Найважливіша різниця між цифровим садом та традиїциним блогом це те що садівництво чи онлайн чи в реальному світі все таки про процес, а не результат. Звісно кожен садівник сподівається на найкрасівиші плоди, але любов він вливає у культивацію. Красива квітка – це результат праці в яку вливаєш душу. На сьогодні, блоги здебільшого створенні з метою заробітку, тому продукт часто має слідувати певним параметрам та бути оптимізованим для певного результату (SEO, conversions, і тд). Фокусованість на результат часто відбирає насолоди від самого процесу, що не може безпосередньо вплинути на якість.
Повертаючись до запитання, чому я обрала саме формат стародавнього блогінгу чи садівництва. Був час, коли в мене були істерики, що у мене не виходить швидко та якісно писати твіти. Ніби освічена, а чомусь не здатна працювати в такому форматі. Замість того, щоби себе за це гнобити, я просто зрозуміла, що це не мій формат. А згодом взагалі видалилась з соц мережі протестуючи невмавоганого власника-олігарха. У Фейсбуці та Існтаграмі мені часто зашумно та нервує відсутність контролю над контентом, який ти споживаєш, хоч і є дні, коли відосики котиків та Пана Романа допомагають стягнути.
Проте якими би мої особисті погляди на соц мережі не були б, зараз на наших очах відбувається системна зміна правил гри— штучний ітелект. The Daiy Nexus, газета університету Каліфорнії Санта Барбари заявляє, що станом на Березень 2025 року, 70% відсотків усього контенту, який ми бачимо у соц мережах був згенерований ШІ або з допомогою ШІ. Деякі дослідники подають ризики ШІ з більшим відчуттям терміновості — у 2020му році дослідження University College London назвало діпфейки (з англ. deepfake technology), як одну з найбільших загроз для суспільства, з точки зору зростання криміналітету. Соц мережі вже давно вийшли за межі мети для якої були створенні. І якщо таргетована реклама та самопросування ще допустимі, то трата часу на контент створенний комп’ютерами здається марним.
На тлі цих глобальних змін, а також моїх особистих потреб, я зрозуміла, що мені потрібне місце, де мій світ може існувати за моїми правилами. Де я маю повний контроль над форматом публікацій, де я можу відчути свій голос, заземлитися, та погратися з ідеями за межами моєї голови. Де існування онлайн—це шепіт, а не крик. І навіть якщо цей шепіт буде повільними та віддаленим, він буде на 100% належати мені. Здаєтсься формат цифрового саду ідеальний формат для такої потреби.