Так було історично. Бідні та навіть заможні жінки ж не мали права голосу чи доступу до освіти, памʼятаєте ці розповіді з уроку історії?
Враховуючи, що ми зараз живемо в періоді політичного варварства та даємо супротив найбільшій імперії зла, важко бачити позитив в тій історичній епосі в якій ми опинились. Але зі всіма технологіями, які нас оточують, чи це в технічних галузях чи в медицині, чи навіть в тих самих соціально-політичних досягненнях, ми справді живемо в найкращому періоді для людства. На цю тему є прекрасна книга від Швецького лікаря та дослідника Ханса Розлінга, яка сухими фактами описує прогрес людства і показує, що цей прогрес відбувся досить стрімко – за останнє сторіччя.
Небезпека сьогоднішньої політичної кризи, що ми почали регресувати у багатьох досягненнях соціально-політичної сфери. Сама багата країна світу фокусується на особистому заробітку президента та його узурпації влади, поки державне фінансування на програми вакцинації у розвиваючих країнах врізаються ледь не до нуля. Але цей текст не про політику Трампа. Він не про вплив Безоса, Цукерберга чи інших багатих чоловіків, а про можливості, які існують для всіх нас, незалежно від статусу. Ці можливості пов’язані з безпрецедентним доступом до інформації, який сьогодні є у нас всіх.
Цього тижня я натрапила на інтервʼю з американською професоркою та філософинею Зіною Хітс про її нову книгу — “Занурені у думку: невидимі насолоди інтелектуального життя” (з англ.“Lost In Thought: The Hidden Pleasures of an Intellectual Life”). Книгу я поки що ще не читала, але з інтервʼю зацікавилась її основними тезами про освіту, розвиток, амбіції та прагнення успіху у капіталізмі. Хітс підсумовує, що досягнення заради досягнення (н.п. побудова кар’єри лише заради соціального статусу) є скінченним та може принести людині почуття пустоти. В такій кризі опинилась вона сама.
Натомість розвиток інтелектуального життя — власного внутрішнього світу, який існує за межами цілей та конкуренції — це те, що дає людям гідність та робить їх щасливими (це підтверджується науковими дослідженнями).
Відмінності між першим та другим видом розвитку характеризуються різницею між телеологічною діяльністю та ателеологічною. Перший вид похидить від Грецького слова “телос”, що в перекладі означає “ціль”; отож цей вид діяльності сфокусований на досягненні чогось конкретного. За цією логікою, дія завершена, коли мета досягнута.
Натомість, ателеологічна діяльність це коли ми щось робимо заради того, щоби робити. Частіше заради того, що отримуємо від цієї діяльності насолоду чи наповнення (н.п. від прогулянки, часу проведеним з рідними, улюбленого хобі).
Відмінність між цими двома видами діяльності вперше охарактеризував Арістотль (poiesis vs. praxis); сучасний філософ Кіран Сетія розвинув ідею в контексті розмови про кризу середнього віку і підсумував, що оба види діяльності важливі для людського щастя та задоволення від життя.
Я би хотіла приміряти ці ідеї до соціально-політичного життя та відповідальності яка сьогодні стоїть перед кожним лідером та звичайним пересічним громадянином. Адже цей текст я почала із зовсім іншої теми. Чому внутрішній світ необхідний для політичного життя та чому зараз найкращий період у історії людства для того, аби його розвивати?
Ателеологічна діяльність нас сповільнює, заземляє, та нагадує нам про наші базові, людські потреби. Вона має потенціал створювати для нас відчуття достатку, незалежно від того на якому рівні соціальної драбини ми стоїмо чи які у нас обмеження. І навіть, якщо стоїмо високо, часто хочеться більше. В цьому хотіні існує небезпека і політика сьогодення цьому доказ. Більше не означає краще. Тому нам вкрай необхідно балансувати наші амбіції речима, які нам нагадують, що як люди, ми мало відрізняємося один від одного. Тоді з цієї позиції ми зможемо впроваджувати більш гуманну та рівноправну політику або супротив політиці, яка не відповідає цим характеристикам.
Внутрішнє інтелектуальне життя це про побудову свідомості, яка відповідає власним цінностям. У після-воєнний період 21го сторіччя світова спільнота вроді зуміла ідентифікувати та прописати цінності людського добробуту та розвитку з метою запобігання зла. Проте свідомості довколо цих цінностей сьогодні мало. У 21 сторіччі, людству, як ніколи потрібні свідомі.
Шанс для побудови цієї свідомості сьогодні є у всіх. Тому розбудовуйте свій внутрішній інтелектуальній світ щоденно та дійте з позиції знань.